Звільнення Ткаченка: Чому міністр культури України був суперечливим?

27 липня Верховна Рада України 321 голосом проти 2 звільнила Олександра Ткаченка з посади міністра культури та інформаційної політики.

Питання було винесено на голосування після того, як 26 липня парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики відхилив заяву Ткаченка про відставку.

20 липня президент Володимир Зеленський заявив, що попросив прем'єр-міністра Дениса Шмигаля розглянути можливість заміни Ткаченка.

Пізніше того ж вечора сам міністр оголосив, що йде у відставку, заявивши про "хвилю нерозуміння важливості культури у воєнний час".

У своїй заяві про відставку Ткаченко підкреслив важливість культури під час війни і додав, що кошти, витрачені на культуру, "не менш важливі, ніж на безпілотники, тому що культура - це щит нашої ідентичності і наших кордонів".

Його слова викликали неоднозначну реакцію в українських соціальних мережах: один український солдат написав у Твіттері, що його товариші по службі повинні бути вдячні Ткаченку, і заявив, що безпілотники не потрібні в окопах: "Що вам насправді потрібно? Правильно. Хороше кіно!"

Хто такий Олександр Ткаченко?
Міністр був непопулярною фігурою для багатьох в українському культурному секторі, і його відставка відбулася після місяців скарг. У червні петиція із закликом до його відставки набрала 25 000 підписів - мінімальну кількість, необхідну для її розгляду урядом.

19 червня прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив у відповідь, що наразі немає достатніх підстав для його звільнення.

Ткаченко був призначений міністром культури у червні 2020 року, після того, як став народним депутатом від партії "Слуга народу" на парламентських виборах у липні 2019 року.

До приходу в політику він обіймав впливові посади в медіа, зокрема був директором групи "1+1 медіа". Компанія належить українському олігарху Ігорю Коломойському, і канал "1+1" регулярно показував комедійні шоу Зеленського під час його акторської кар'єри. Під час його президентської кампанії канал транслював його шоу частіше, ймовірно, намагаючись надати додаткового імпульсу його кампанії.

Ткаченко написав заяву про відставку в листопаді 2021 року, частково через невдоволення виділеним бюджетом на культуру на 2022 рік. Однак він залишився на своїй посаді.

Заклики до звільнення
Перебування Ткаченка на посаді ознаменувалося кількома скандалами, кожен з яких призводив до закликів до його відставки.

У серпні 2022 року спалахнули протести, коли було оголошено, що Центр Довженка, організація, в якій зберігається найбільший в Україні кіноархів, буде реорганізована і перенесена в нове приміщення. У цьому рішенні звинувачували Ткаченка, але він стверджував, що Державне агентство з питань кіно прийняло це рішення без консультацій з Міністерством культури.

За даними "Відкритої демократії", противники реорганізації стверджували, що на вибір "вплинули інтереси розвитку нерухомості", оскільки центр займає прибутковий район Києва, який Держкіно може використовувати для отримання доходів від оренди.

Президент Міжнародної федерації кіноархівів Фредерік Мейр написав листа, в якому висловив своє занепокоєння Ткаченку, Зеленському, Шмигалю та голові Державного агентства України з питань кіно Марині Кудерчук. Він заявив, що це рішення підриває "національні інтереси країни", і назвав його загрозою для української спадщини рухомих зображень.

У жовтні 2022 року петиція із закликом скасувати рішення набрала понад 25 000 підписів, але уряд відмовився втручатися.

На книжковому ярмарку "Арсенал" у Києві 23 червня протестувальники перервали захід, у якому брав участь Ткаченко, тримаючи плакати з написами "Ткаченко має піти" та "Ткаченко знищує культуру".

Як повідомляє "Суспільне", після заходу Ткаченко зустрівся з протестувальниками, щоб обговорити їхні проблеми. Вони говорили про розчарування випадками, коли працівникам культури відмовляють в офіційному дозволі на виїзд з України з професійних причин.

Серед проблемних питань також були підняті питання Центру Довженка та відсутність захисту пам'ятників і музеїв під час війни.

Причини звільнення
Зеленський підкреслив, що його рішення пов'язане з рішеннями міністра щодо розподілу державних коштів.

"Я також хотів би звернутися до всіх місцевих органів влади в нашій країні: люди повинні відчувати, що бюджетні ресурси використовуються чесно і правильно, - додав Зеленський. "Всі розуміють, про що йдеться. Бруківка, прикрашання міста, фонтани можуть почекати до перемоги".

Зеленський запропонував, щоб фінансування культурних проєктів, які є "дійсно необхідними", було знайдено з приватних джерел, "оскільки є потенційні прихильники по всьому світу".

Іван Козленко, колишній директор Центру Довженка, заявив, що Ткаченка звільнили "не за некомпетентність" або неспроможність евакуювати музейні колекції у воєнний час, а за "недостатню лояльність" до Офісу президента. Він написав у Facebook, що побоюється, що "на зміну Ткаченку прийде ще більш безпринципний" міністр, який не зможе сформувати цілісну політику для культурного сектору.

Микита Потураєв, народний депутат і голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, в інтерв'ю "Главкому" назвав ситуацію "ідеальним політичним штормом".

Потураєв вважає, що рішення Зеленського було зумовлене глибоким несхваленням бюджетів Ткаченка серед широкої громадськості. Зрештою, він хотів заспокоїти зростаючу напругу, яка виникла через непопулярні політичні рішення Ткаченка.

За словами Потураєва, для Ткаченка, коли він думав про те, як йому виконувати свою роботу в умовах зростаючих закликів зупинити його витрати, він запитував: "Навіщо працювати міністром? "Навіщо працювати міністром, - запитував він, - якщо ти нічого не можеш зробити на цій посаді?"  

Причини звільнення
Зеленський підкреслив, що його рішення пов'язане з рішеннями міністра щодо розподілу державних коштів.

"Я також хотів би звернутися до всіх місцевих органів влади в нашій країні: люди повинні відчувати, що бюджетні ресурси використовуються чесно і правильно, - додав Зеленський. "Всі розуміють, про що йдеться. Бруківка, прикрашання міста, фонтани можуть почекати до перемоги".

Зеленський запропонував, щоб фінансування культурних проєктів, які є "дійсно необхідними", було знайдено з приватних джерел, "оскільки є потенційні прихильники по всьому світу".

Іван Козленко, колишній директор Центру Довженка, заявив, що Ткаченка звільнили "не за некомпетентність" або неспроможність евакуювати музейні колекції у воєнний час, а за "недостатню лояльність" до Офісу президента. Він написав у Facebook, що побоюється, що "на зміну Ткаченку прийде ще більш безпринципний" міністр, який не зможе сформувати цілісну політику для культурного сектору.

Микита Потураєв, народний депутат і голова парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, в інтерв'ю "Главкому" назвав ситуацію "ідеальним політичним штормом".

Потураєв вважає, що рішення Зеленського було зумовлене глибоким несхваленням бюджетів Ткаченка серед широкої громадськості. Зрештою, він хотів заспокоїти зростаючу напругу, яка виникла через непопулярні політичні рішення Ткаченка.

За словами Потураєва, для Ткаченка, коли він думав про те, як йому виконувати свою роботу в умовах зростаючих закликів зупинити його витрати, він запитував: "Навіщо працювати міністром? "Навіщо працювати міністром, - запитував він, - якщо ти нічого не можеш зробити на цій посаді?"